Bibtex export

 

@article{ Serdeha2023,
 title = {Полісемія власних назв у мові фольклору та проблема її відбиття у "Словнику мови усної народної словесності"},
 author = {Serdeha, Ruslan},
 journal = {Path of Science},
 number = {1},
 pages = {5001-5009},
 volume = {9},
 year = {2023},
 issn = {2413-9009},
 doi = {https://doi.org/10.22178/pos.89-20},
 abstract = {Лексико-семантична мовна система, як відомо, є динамічною. Вона постійно розвивається, зазнає змін. Одним із найголовніших засобів системної організації лексичного складу мови є полісемія. Багатозначність належить до універсальних мовних явищ. Вона забезпечує одну з найважливіших вимог до мови як сигніфікативної системи, що має за допомогою мінімальної кількості знаків передавати максимальну кількість інформації. Слова будь-якої мови перш за все виконують функцію номінативну, тобто називають різні предмети, об’єкти та явища довколишньої дійсності. Власні найменування, на противагу загальним, семантика яких об’єднує, узагальнює низку однотипних об’єктів, характеризуються тим, що, називаючи щось, вони мають індивідуалізувати об’єкт, вирізнити його серед подібних до себе. Здавалося би, якщо функція онімів полягає в індивідуалізації явищ об’єктивної дійсності, називанні й виокремленні тих або тих реалій чи певного класу імен, то б вони не мали бути багатозначними, однак власні назви також можуть бути полісемантичними, що зайвий раз свідчить на користь універсальності досліджуваного нами явища. Основна мета нашої розвідки полягатиме в поданні прикладів лексикографування полісемічних онімів, наявних у мові українського фольклору. У статті ми також прагнемо встановити основні типи власних найменувань, що зазнають розширення семантики.Онімний простір фольклору становить досить розгалужену систему, яка, очевидно, ще потребуватиме подальших наукових досліджень і докладнішої лексикографічної репрезентації. Подальшу перспективу нашого дослідження вбачаємо в тому, що представлений нами в цій розвідці матеріал може увійти з часом до «Словника мови усної народної словесності» або вибіркового словника, присвяченого власним назвам, уживаним у мові фольклору.The lexical-semantic language system is known to be dynamic. It is constantly evolving and changing. Polysemy is one of the primary means of systematic organization of the linguistic structure of a language. Polysemy is a universal linguistic phenomenon. It provides one of the essential requirements for a language as a signifying system that must convey the maximum amount of information with a minimum number of signs. The words of any language primarily perform a nominative function, i.e., they name various subjects, objects, and phenomena of the surrounding reality. Proper names, as opposed to standard terms, whose semantics unites and generalizes several similar objects, are characterized by the fact that when naming something, they have to individualize the thing to distinguish it from its kind. It would seem that if the function of nouns is to individualize the phenomena of objective reality, to name and determine specific facts or a particular class of names, then they should not be polysemous, but proper names can also be polysemantic, which once again testifies to the universality of the phenomenon we are studying. The main goal of our research is to present examples of lexicographic polysemic onymes present in the language of Ukrainian folklore. The article also aims to identify the main types of proper names that undergo semantic expansion.The onymic space of folklore constitutes a rather extensive system, which still requires further scientific research and lexicographic representation. The prospect of our study is that the material presented in this paper may eventually be included in the "Dictionary of the Language of Oral Folk Literature" or a selective dictionary devoted to proper names used in the language of folklore.},
 keywords = {Semantik; semantics; Folklore; folklore}}